Звільнення сумісників

Вже неодноразово, у різних виданнях, публікувалися консультації спеціалістів з приводу роботи сумісників.

Хочу нагадати, що робота за сумісництвом регулюється лише трьома нормативно-правовими актами – це Кодексом законів про працю, постановою Кабінету Міністрів №245 від 03.04.1993р. та спільним наказом Міністерства праці, Міністерства юстиції і Міністерства фінансів №43 від 28.06.1993р.

Сьогодні хочу висвітлити тему звільнення сумісників.

Багато питань виникає у випадку, коли заклад потребує повної ставки відповідної посади, але не знає як звільнити працівника, який працює на цій посаді на пів ставки, а саме сумісника.

Це звільнення врегульоване статтею 43.1 КЗпПУ і має назву – розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації.

Розглянемо один з випадків, коли допускається таке звільнення:

- звільнення з суміщуваної роботи у зв’язку з прийняттям на роботу іншого працівника, який не є сумісником.

Також таке звільнення обумовлене п.8 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій.

Тобто у разі, коли вирішено ввести повну ставку замість половини (такі дії відбуваються на підставі відомості заміни у межах фонду заробітної плати), треба звільнити працівника – сумісника. Звільнення відбувається на підставі ст.43.1 КЗпПУ. Можна звільнити за п.1 ст.36 або ст.38 КЗпПУ.

При чому обов’язковості попередження сумісника про звільнення за цією підставою (ст.43.1 КЗпПУ) законодавство не містить.

Також не є обов’язковим подання сумісником заяви про звільнення за цією підставою, але для захисту і забезпечення своїх дій краще мати заяву про звільнення.

Не бійтеся працювати за законом!