Питання ненормованого робочого дня та сумісництва. Історія перевірки.

© Після перевірки організацій контрольно-ревізійним відділом (КРУ) працівники закладів та організацій втратили не тільки свої чесно зароблені, але і додаткову відпустку за ненормований робочий день.

Працівники КРУ, спираючись тільки на лист Міністерства праці та соціальної політики України від 03.03.2011р. №162/13/84-11, позбавили працівників частини заробітної плати більш ніж за три роки, а також відпустки за ненормований робочий день.

Не прислухаючись ні до яких доводів працівники КРУ зробили свою справу не замислюючись, що самі порушують чинне трудове законодавство. 

По-перше, почнемо з самого листа Мінпраці від 03.03.2011р. №162/13/84-11: 

В самому листі зазначено, що "...коли працівник після закінчення роботи за основною посадою відразу приступає до виконання роботи за сумісництвом в одній установі, тобто в нього немає можливості періодично виконувати роботу понад встановлену тривалість робочого часу, то не вбачається підстав для встановлення йому ненормованого робочого дня за основним місцем роботи..."

Відразу виникає купа питань до спеціалістів Мінпраці і КРУ:

-"З чого Ви взяли, що працівник після закінчення роботи за основною посадою відразу приступає до виконання роботи за сумісництвом? А як же стаття 66 КЗпПУ де вказано, що перерва для відпочинку і харчування повинна надаватись, як правило, через чотири години після початку роботи. Тобто кожні чотири години у працівників є перерва. І як правило, вона складає не менше ніж пів години.

Хочу зазначити, що законодавством не встановлено мінімальної перерви. А ось максимальна становить не більше двох годин (ст.66 КЗпПУ). Мабудь працівники КРУ вважали, що півгодинна перерва - це і є відразу.

По-друге, основна робота ні яким чином не пов'язана з роботою за сумісництвом.

По-третє, працівники КРУ вправі стягнути кошти не більш ніж за три роки!
Законодавством встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки.

По-четверте, роз'яснення щодо ненормованого робочого дня є тільки в одному документі, це наказ Мінпраці та соцполітики від 10.10.97р. №7, що затверджує Рекомендації щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці.
У цьому наказі визначено, що ненормований робочий день — це особливий режим робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. У разі потреби ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу (ця робота не вважається надурочною). Міра праці у даному випадку визначається не тільки тривалістю робочого часу, але також колом обов’язків і обсягом виконаних робіт (навантаженням). Ще в цих рекомендаціях зазначено, що конкретна тривалість додаткової відпустки встановлюється колективним договором.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про колективні договори і угоди", умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов'язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.

Не зрозуміло ще одне, з яких підстав працівники КРУ вважають, що колективні договори були укладені з порушенням законодавства. За їхньою думкою, це все - нецільове використання бюджетних коштів. АЛЕ... Заклади замовляли ці кошти під ці відпустки і використали їх за призначенням. Так про яке нецільове використання бюджетних коштів йдеться?!

Спираючись на вищезазначене вважаю, що лист Міністерства праці та соціальної політики України від 03.03.2011р. №162/13/84-11 зачіпає права громадян.

 У зв'язку з цим хочу роз'яснити, що відповідно до частини 2 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992р. №731, державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.

 Лист є інформаційним документом і не має сили нормативно-правового акту.
І на останнє. Не зволікайте, якщо Ви вирішили оскаржити дії або висновки контролюючого органу.

 Р.S.

В пункті 4.1.4. статті 4 Податкового Кодексу України закріплена норма, де зазначено, що податкове законодавство України ґрунтується на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Робіть висновки та захищяйтеся! Спокійної роботи!