© Відповідно до статі 10 Закону
України “Про відпустки”, черговість надання відпусток визначається графіками,
які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з профспілкою
організації або іншим уповноваженим на представництво трудового колективу
органом, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків
враховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості
для їх відпочинку.
Згідно з пунктом 20 Типових
правил внутрішнього трудового розпорядку для робітників та службовців
підприємств, установ, організацій, що затверджені постановою Держкомпраці СРСР за
погодженням з ВЦРПС від 20 червня 1984 року №213, графік відпусток складається
на кожний календарний рік не пізніше 5 січня
поточного року.
Затверджений графік відпусток обов’язковий для виконання як роботодавцем, так і найманим працівником.
Але… інколи складається ситуація, коли у працівників накопичуються частини відпусток і навіть цілі відпустки за попередні періоди. З тих, або інших причин працівники не використовують відпустки, або використовують частково. Через такі обставини відпустки накладаються одна на іншу, ламається графік, не вистачає коштів і таке інше.
Ось тут і виникають проблеми з наданням щорічних відпусток, що може призвести або призводить до порушення трудового законодавства.
Відповідно до статті 10 Закону України “Про відпустки”, відпустка (основна та додаткова) надається працівникові з таким розрахунком, щоб вона була використана, як правило, до закінчення робочого року.
Відповідно до статті 11 Закону України “Про відпустки”, у разі перенесення щорічної відпустки, новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом.
Хочу наголосити, що в статті чітко та повністю перелічені випадки, коли щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період.
Ще в Законі є вимога, на яку роботодавці не звертають чомусь увагу, де зазначено, що щорічна відпустка за ініціативою власника, як виняток, може бути перенесена на інший період тільки за письмовою згодою працівника та за погодженням з профспілками у разі, коли надання щорічної відпустки в раніше обумовлений період може несприятливо відбитися на нормальному ході роботи підприємства, та за умови, що частина відпустки тривалістю не менше 24 календарних днів буде використана в поточному році.
Якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, то невикористана частина щорічної відпустки надається після закінчення причин, які її перервали, або за згодою сторін переноситься на інший період з додержанням вимог статті 12 Закону України “Про відпустки”.
Також Законом забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд.
Відповідно до статті 12 Закону України “Про відпустки” щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів, а невикористану частину відпустки має бути надано, як правило, до закінчення робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.
Якщо працівник відмовляється використати щорічну відпустку у визначений у графіку відпусток час, то роботодавець, має право в межах, установлених графіком відпусток, без заяви працівника видати наказ про надання йому відпустки, але письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну. Така вимога встановлена статтею 10 Закону України “Про відпустки” і практично ніколи не виконується роботодавцями.
І на останнє. Невиконання порядку надання відпусток як з боку роботодавця так і з боку працівника, є порушення колективного договору та законодавства про працю.
Затверджений графік відпусток обов’язковий для виконання як роботодавцем, так і найманим працівником.
Але… інколи складається ситуація, коли у працівників накопичуються частини відпусток і навіть цілі відпустки за попередні періоди. З тих, або інших причин працівники не використовують відпустки, або використовують частково. Через такі обставини відпустки накладаються одна на іншу, ламається графік, не вистачає коштів і таке інше.
Ось тут і виникають проблеми з наданням щорічних відпусток, що може призвести або призводить до порушення трудового законодавства.
Відповідно до статті 10 Закону України “Про відпустки”, відпустка (основна та додаткова) надається працівникові з таким розрахунком, щоб вона була використана, як правило, до закінчення робочого року.
Відповідно до статті 11 Закону України “Про відпустки”, у разі перенесення щорічної відпустки, новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом.
Хочу наголосити, що в статті чітко та повністю перелічені випадки, коли щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період.
Ще в Законі є вимога, на яку роботодавці не звертають чомусь увагу, де зазначено, що щорічна відпустка за ініціативою власника, як виняток, може бути перенесена на інший період тільки за письмовою згодою працівника та за погодженням з профспілками у разі, коли надання щорічної відпустки в раніше обумовлений період може несприятливо відбитися на нормальному ході роботи підприємства, та за умови, що частина відпустки тривалістю не менше 24 календарних днів буде використана в поточному році.
Якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, то невикористана частина щорічної відпустки надається після закінчення причин, які її перервали, або за згодою сторін переноситься на інший період з додержанням вимог статті 12 Закону України “Про відпустки”.
Також Законом забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд.
Відповідно до статті 12 Закону України “Про відпустки” щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів, а невикористану частину відпустки має бути надано, як правило, до закінчення робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.
Якщо працівник відмовляється використати щорічну відпустку у визначений у графіку відпусток час, то роботодавець, має право в межах, установлених графіком відпусток, без заяви працівника видати наказ про надання йому відпустки, але письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну. Така вимога встановлена статтею 10 Закону України “Про відпустки” і практично ніколи не виконується роботодавцями.
І на останнє. Невиконання порядку надання відпусток як з боку роботодавця так і з боку працівника, є порушення колективного договору та законодавства про працю.
