Неодноразово доводилося
пояснювати людям, які далекі від системи права, що у існують документи інформативні
та такі, що обов’язкові до виконання.
У системі права велика
кількість нормативно-правових актів та документів роз’яснювального та
методичного характеру. Недосвідченій людині у правовому питанні, інколи складно
розібратися у юридичному сплетінні.
Кожного дня керівники закладів,
організацій та підприємств отримують велику кількість письмової та електронної кореспонденції.
Там і різноманітні листи, і накази вищих органів, і розпорядження державних та
виконавчих органів влади, а інколи надходять документи і вищої юридичної сили.
Так що таке нормативно-правовий
акт і які вони є?
Нормативно-правовий акт –
офіційний документ, прийнятий уповноваженим на це суб’єктом нормотворення у
визначеній законом формі та порядку, який встановлює норми права для
неозначеного кола осіб і розрахований на неодноразове застосування.
За суб’єктами прийняття нормативно-правові
акти поділяються на:
акти Верховної Ради;
акти Президента;
акти Кабінету Міністрів;
акти міністерств і відомств;
акти місцевих органів влади;
акти керівників підприємств,
установ та організацій.
За юридичною формою нормативно-правові
акти поділяються на:
Закони – нормативно-правові акти
Верховної Ради України, що регулює найважливіші питання суспільних відносин і
має вищу юридичну силу. Мають бути опубліковані в офіційному виданні. Не
опубліковані акти не набувають чинності.
Укази – нормативно-правові акти
Президента. Можуть мати індивідуальну дію. Мають бути опубліковані в офіційному
виданні. Не опубліковані акти не набувають чинності.
Постанови, розпорядження,
декрети – нормативно-правові акти Кабінету Міністрів. Вони є підзаконними нормативно-правовими
актами, окрім декретів. Декрети за своєю юридичною природою можуть мати вищу дію.
Накази – нормативно-правові акти
міністерств, відомств, та керівників підприємств, установ і організацій. Акти міністерств
та відомств підлягають обов’язковій державній реєстрації у Міністерстві
юстиції. Не зареєстровані акти не набувають чинності.
Накази керівників мають
найнижчу юридичну силу і застосовуються тільки в середині підприємств, установ та
організацій.
Нормативно-правові акти за
своєю дією поділяються на: загальні, спеціальні і локальні.
У загальних актах встановлюються
загальні правила, норми. Спеціальні акти регулюють відповідні господарські відносини.
Локальні акти регулюють стосунки в середині підприємств, установ і організацій.
При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.
Також при існуванні неузгодженості між нормами, виданим одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності. Така неузгодженість може виникнути внаслідок того, що прийняття нової норми не завжди супроводжується скасуванням «застарілих» норм з одного й того ж питання.
У разі існування суперечності між актами, прийнятими за місцем в ієрархічній структурі органами – вищестоящим та нижчестоящим, застосовується акт, прийнятий вищестоящим органом, як такий, що має більшу юридичну силу.
У разі існування неузгодженості між актами, виданими одним й тим самим органом, але які мають різну юридичну силу, застосовується акт вищої юридичної сили. Наприклад, у випадку суперечності норм закону та Конституції України, які прийняті Верховною Радою – колізія вирішується на користь Конституції, яка має найвищу юридичну силу.
Між тим існують ще інструкції, методичні рекомендації, листи тощо.
При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.
Також при існуванні неузгодженості між нормами, виданим одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності. Така неузгодженість може виникнути внаслідок того, що прийняття нової норми не завжди супроводжується скасуванням «застарілих» норм з одного й того ж питання.
У разі існування суперечності між актами, прийнятими за місцем в ієрархічній структурі органами – вищестоящим та нижчестоящим, застосовується акт, прийнятий вищестоящим органом, як такий, що має більшу юридичну силу.
У разі існування неузгодженості між актами, виданими одним й тим самим органом, але які мають різну юридичну силу, застосовується акт вищої юридичної сили. Наприклад, у випадку суперечності норм закону та Конституції України, які прийняті Верховною Радою – колізія вирішується на користь Конституції, яка має найвищу юридичну силу.
Між тим існують ще інструкції, методичні рекомендації, листи тощо.
З інструкціями найпростіше. Інструкція
– акт, який детально визначає зміст і методику правового регулювання у певні
сфері суспільних відносин. Вони, як правило, затверджуються відповідними
наказами і обов’язкові до виконання.
При роботі ж з методичними
рекомендаціями та листами чомусь виникають питання, хоча і тут усе дуже просто.
Методичні рекомендації і тим більше листи державних та інших органів не є
нормативно-правовими актами і не обов’язкові до виконання. Вони мають виключно
інформативний або рекомендаційний характер.
Не такий лячний біс, як його
малюють!
